ВИДИМЕ Й НЕВИДИМЕ

 
 

ВИДИМЕ Й НЕВИДИМЕ

Київські фотодослідження Анатолія Заїки



Світ – це те, що я сприймаю, але його абсолютна близькість з того моменту, коли її намагаються розглянути і виразити, стає також незбагненною, непоправною відстанню...
Той хто бачить, - видиме.

Моріс Мерло-Понті
/1908-1961/



продюсер
Володимир Колінько

Київ 2005 р.




Замість передмови

Впровадження моральної складової у всіх сферах життя суспільства, його розвиток (і перш за все інститути влади) превалювання оточуючої нас природи і культурного простору над будь якими економічними пректами, або особистими побажаннями і амбіціями – ось ключовий момент, який може об’єднати людей, дати їм віру, виховувати їх, і як результат, бути основою формування української національної ідеї як Віри про можливість створення розвиненого суспільства, основою якого буде ДЛЯ ВСІХ І НАЗАВЖДИ, А НЕ ДЛЯ ОДИНИЦЬ І СЬОГОДНІ

Володимир Колінько /продюсер /


Ми звикли сприймати беззастережно і остаточно деякі істини та поняття не зазираючи в їх сутність. Мабуть суспільний процес осмислення перехідної доби до демократії не такий вже і простий. Особливо видимими є наслідки архітектурної діяльності нашого непростого сьогодення. Ще із студентських часів в Київському інженерно - будівельному інституті запам’ятався диспут, де всі врешті погодились з думкою, що Київ, попри сучасну архітектурну діяльність, залишається прекрасним, найкрасивішим містом в світі, завдяки своїй історичній топографії та унікальним природним ресурсам. Питання чи приймати участь в архітектурній діяльності, чи не приймати участь в будівництві об’ктів, всупереч здоровому глузду, залишилось відкритим. Слід правда зауважити, що роль сучасного архітектора в тому або іншому архітектурному рішенні суттєва, але нажаль не визначальна. Корумпованість, питання прибутковості для інвестора, монополізація та відкатна система в будівництві, ігнорування інтересів суспільства, безнаказаність, та “кришування” – ось кілька визначальних негативних моментів сучасного буття. Нажаль, іноді найталановитіший архітектор виступає не як “головний будівничий”, а система пропонує йому лише роль перукаря, де замовник диктує моду – підстригти під бокс, польку, або оголити під насадку 0,9. Також часто густо йому приходиться розробляти проектну документацію для замовника, який вже збудувався на свій розсуд. І не тільки якійсь там окремі маленькі об’кти - згадаємо Майдан, або Монстра в Маріїнському парку, ущільнення забудови в центрі міста і не тільки там... Пропоную звернути увагу на стан наших природних перлин – київських заповідних парків, урочищ, озер і річок. Складається враження, що тій же системі економічно вигідний їх занепад - можно трохи зачекати поки ці заповідні місця самі сконають, і тоді іх забудова – справа техніки. Але будемо оптимістами, і спробуємо своєю небайдужістю недопустити цього. Бажано звичайно, щоб у більшості громадян знову з’явилось відчуття впевненості і гармонії, де Розум, Доброта і Віра стали б вирішальними. Давайте спробуємо через відеоряд фотовідбитків, аналіз невидимого, зазирнути в сутність проблеми життя і розвитку нашого єдиного і неповторного Києва.

Анатолій Заїка (художник-архітектор)


Создан 06 дек 2006



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником