Лисогір’я

 
 

Лисогір’я




В склад унікального природнього заповідник “Лисогір’я” входить, Лиса гора, висота якої досягає понад 70 метрів від рівня Дніпра, два природних, нажаль обмілівших озера (одне з ник озеро Лукрець), витоки річки Либідь, урочище Покол та острів Галерний. Територія Лисогір’я насичена історичними та археологічними об’єктами, і розкриває унікальні сторінки історії Києва від найдавніших часів до сьогодення. Адже перші сліди перебування тут людини сягають часів мезоліту – середнього кам’яного віку (ІХ-VІ тис. до н. е.) Прадавні мисливці залишили на самій горі та на березі річки Либідь матеріальні рештки у вигляді численних крем’яних знарядь. Наступний етап розвитку людства неоліт – новий кам’яний вік (VI – IV тис. до н. е.) також залишив сліди присутності людини на Лисогір’ї. А починаючи з ІV тис. до н. е. на території України формується самобутня Трипільська цивілізація. Не обминула вона і Київ, її південну околицю. Адже неподалеку, в с. Чапаєвці було виявлено велике трипільське поселення, що сягало понад 150 м. у диаметрі. В епоху заліза урочищем проходив північний край цивілізації скифів-орачів. В часи прослав’янської – зарубинецької культури (І-ІІ ст. до н. е.) на більшості лісових пагорбів розташовувались укріплені частоколом поселення, що фактично являли собою найбільш ранню стадію слов’янської фортифікації, про що свідчать уламки кераміки, будівельних конструкцій та припущення науковців про існування саме тут давньоруської сторожової фортеці. В кордони сучасного Києва Лисогір’я увійшло у ХІХ ст. Спорудження дарницького залізничного мосту та необхідність прикриття розташованих у Галерній затоці та поблизу острова Водників стоянки суден, призвело до будівництва потужного форту на верхів’ях лисогірського пагорбу. Існує гіпотеза, що назва острова Галерний, скоріше за все походить від слова “галерейний”. Адже відомо, що раніше взимку дерев’яні судна доводилося викочувати на катках на берег, щоб їх не розчавило кригою. Зберігали судна під спеціальними навісами, що захищали від опадів – галереями. Крім того в районі острова Галерного розміщувались казарми гарнізону форту.
В радянські часи на остріві Галерному була влаштована система штучних зариблених ставків, свиноверма та інші господарчі споруди по обслуговуванню партійної верхівки. Територія суворо охоронялась. На данний час більшість ставків обміліла та заросла травою. Доступ став вільним і є спроби самозахвату території під будівництво або дрібні садові участки. Унікальність Лисогір’я полягає в тому, що ця місцевість, в поєдннанні з із збереженим неповторним водосховищем руслом Дніпра, є унікальним острівцем природи Правобережжя і України в цілому. Вона розташована в межах міста і характеризується високим флористично-фауністичним розмаїттям. Так в урочищі Покол, зокрема, знаходяться окремі фрагменти лисогірської ценопопуляції червонокнижної орхідеї коручки чемерникової, та не менш рідкісна орхідея пальчастокорінник м’ясочервоний. Є рідкісні
рослини, які збереглись ще з долідникового періоду – сальвонія плаваюча та водяний горіх. Надзвичайно різноманітним є тваринний світ. Зокрема, тут мешкає горностай (хутро якої здавна йшло на царські мантії), видра, кам’яна куниця ( хижакі, занесені до Європейського Червоного списку та Бернської конвенції), З рідкісних птахів, занесених до Бернської конвенції, в урочищі Покол відмічені болотяна, сіра та вухаста сови, хатній сич, великий яструб, голубий рибалочка та сірий куріпка, орлан - білохвіст, з розмахом крил до 2,5 м. ( занесений до міжнародної Червоної книги), безліч рідкісних плазунів та комах. На прилеглій акваторій Дніпра зустрічаються такі малочисельні види риб, як щипавка, чеський йорж, синець, чехоня, білизна, сом, що охороняються згідно положень Бернської конвенції.
Стає очевидним і видимим унікальність Лисогір’я для киян, України в цілому, та всього цивілізованого світу. В свою чергу Лисогорський форт, як закритий військовий комплекс зіграв позитивну роль в збереженні прирднього середовища, не дивлячись на чисельні наземні і підземні ( ще не досліджені) споруди і укріплення. Частина території Лисої гори (119 га) передана під захист музею “Київська фортеця”. Принаймні тут встановлний цілодобовий пост охорони міліції від порушень та мосового заїзду автотуристів на вершину гори чи то влаштування звалища обабіч дороги або в долині річки Либідь. Але враховуючи відносне незначне фінансування музейних закладів Києва в цілому - на ремонт, реконструкцію та іх розвиток, (музей “Києвська фортеця”, як бюджетна установа, підпорядковується Управлінню культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації) подальша доля заповідних місць стає невидимою для багатьох чиновників і депутатів – лобістів. Забудова Лисогір’я в сучасних умовах пробудження масової свідомості киян, практично неможлива. Хочетьсія вірити... Помріємо що в цих унікальних місцях, в недалекому майбутньому виникне історико-культурний ландшафтний заповідник республіканського значення, і що важливо - європейського рівня.

А. Заїка
За матеріалами Івана Пранікоза ДОП КНУ “Зелене майбутнє”


Создан 06 дек 2006



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником